10 січня 1939 року територія Сумщини була виділена в адміністративно-територіальну одиницю – область у складі Української РСР. Про знакову подію в історії Сумщини свідчать документи Державного архіву Сумської області.

Сумщина – край із багатовіковою історією. Сумські землі від початку заселення і протягом багатьох віків та століть були складовою частиною різних територіально-державних утворень.

Формування адміністративно-територіальних одиниць бере свій початок від однієї з наймогутніших держав середньовікової Європи – Київської Русі. Вже тоді в XI-XII ст. з’явилися вищі територіальні одиниці - княжі землі.

В результаті постійних міжусобних війн ці землі роздробилися на удільні князівства або волості. В XII ст. південна частина сумських земель в районі річок Ворскла, Псел, Сула входили до Переяславського князівства, поріччя Сейму до Чернігівського князівства, а трохи згодом від нього відокремилося Новгород-Сіверське князівство.

Після падіння Київської держави на українських землях запроваджувався адміністративно-територіальний поділ держав завойовників.

У II пол. XIV ст. значна частина Сумщини була включена до Київського воєводства Великого князівства Литовського.

Після об’єднання Польщі та Литви у конфедеративну державу та укладання Люблінської унії 1569 року, на землях Сумщини, що увійшли до утвореної Речі Посполитої, було запроваджено польський поділ на воєводства і повіти.

Польський військово-адміністративний територіальний устрій був ліквідований в результаті національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. В роки Визвольної війни і до смерті гетьмана існувала Українська козацька держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу Гетьманської України, а південно-східна частина належала Слобожанщині. В 1654 році за рішенням Переяславської Ради українські землі були приєднані до Російської імперії. З того часу вищою територіальною одиницею став полк, який поділявся на сотні. На Лівобережній частині Сумщини утворилися Гадяцький, Миргородський, Ніженський, Стародубський полки. На Слобідській частині Сумщини утворені Охтирський і Сумський полки.

Після укладання у 1686 році Вічного миру територію Гетьманської України було поділено між Московською державою та Польщею. На землях, що відійшли до Польщі, з 1714 року, було відновлено польський воєводсько-повітовий устрій. На землях, що відійшли до Росії, з 1708 року, було запроваджено поділ на губернії. Хоча за архівними документами поділ на полки і сотні на місцях зберігався до 1782 року.

Після ліквідації Польської держави українські землі втратили залишки колишньої автономії, на цих землях запроваджувався адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Українські землі поділялися на губернії, які складалися з повітів і волостей. Такий адміністративно-територіальний поділ частини України, що входив до складу Російської імперії, зберігався до 20-30-хх років XX ст.

Після захоплення влади в Україні більшовиками, з метою встановлення тотального державного контролю за суспільним життям і функціонування командно-адміністративної системи управління, докорінних змін зазнає адміністративно-територіальний устрій. Відповідно до Постанови Президії Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету (далі ВУЦВК) від 7 березня 1923 року скасовувався поділ губерній на повіти і волості. Вводився поділ територій (губерній) на округи та райони.

У результаті такого поділу на Сумщині утворилися Богодухівський (Охтирський), Глухівський, Конотопський, Роменський, Сумський, Новгород-Сіверський округи. Територія цих округів включала в себе не тільки територію сучасної Сумщини, а й частину території сусідніх Полтавщини, Чернігівщини, Харківщини.

У травні 1925 року IX з’їзд Ради України розглянув питання про перехід на трьохступеневу систему управління. Виконуючи рішення IX з’їзду Ради України ВУЦВК 3 червня 1925 року затвердив постанову про ліквідацію губерній. З 15 червня 1925 року територія Української РСР була розділена на 41 округу. На території Сумщини утворені Глухівський, Конотопський, Сумський, Роменський, Полтавський, Харківський округи.

Постановою Президії ЦВК СРСР від 16 жовтня 1925 року «Про врегулювання кордонів Української РСР і РРФСР і БРСР» до Української РСР були включені частини РРФСР, а саме територія Знобь-Трубчевської волості Почепського повіту Брянської губернії, територія Путивльського повіту Курської губернії, з містом Путивль, за виключенням Крупецької волості, Криничанська волость Суджанського повіту Курської губернії, південна частина Грайворонської волості Курської губерні. Ці території за сучасним адміністративно-територіальним поділом є складовими Сумщини.

ВУЦВК та РНК УРСР 2 вересня 1930 року прийняли постанову «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління». Відповідно до цієї постанови районні виконкоми і міськради підпорядковувалися безпосередньо центру. Згідно з цією постановою на території УРСР з 15 вересня 1930 року поділ на округи скасовувався, було затверджено 503 окремих адміністративних одиниці, в тому числі 18 міст, виділених в окремі адміністративно-господарські одиниці, підпорядкованих безпосередньо центру. На Сумщині було утворено 41 район.

Необхідність побудови жорсткої системи державної централізації, посилення керівництва галузями народного господарства і культурного будівництва потребувала реорганізації адміністративно-територіального устрою регіонів. Керівництвом держави була запропонована нова модель адміністративно-територіального устрою - обласне утворення. Область визначалася як адміністративно-територіальне утворення на підставі фізико-географічних, економічних, історико-політичних і етнографічних ознак.

На IV позачерговій сесії ВУЦВК XII скликання 9 лютого 1932 року була прийнята постанова «Про організацію обласних виконавчих комітетів на території УРСР». На території України було організовано Вінницьку, Дніпропетровську, Київську, Одеську, Харківську область.

До складу Харківської області увійшли 4 міста, підпорядкованих безпосередньо області, в т.ч. м. Суми і 14 районів Сумщини: Охтирський, Білопільський, Буринський, Великобубнівський, Великописарівський, Краснопільський, Лебединський, Липоводолинський, Миропільський, Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Тростянецький, Улянівський.

До складу Київської області увійшли Глухівський, Конотопський, Кролевецький, Середино-Будський, Шосткинський райони.

Відповідно до постанови ВУЦВК від 15 жовтня 1932 року, за рахунок розукрупнення Київської і Харківської областей, утворена Чернігівська область. До складу новоствореної області увійшли Буринський, Велико-Бубнівський (Талалаївський), Недригайлівський, Путивльський, Роменський райони Харківської області; Глухівський, Конотопський, Кролевецький, Середино-Будський, Шосткинський райони Київської області.

22 вересня 1937 року у складі Української РСР утворена Полтавська область. До її складу увійшли Липоводолинський і Синівський райони Харківської області.

Сумська область, як складова частина України, веде свій відлік з січня 1939 року. Підтвердженням цьому є унікальний документ, що зберігається у Державному архіві Сумської області. Це довідка ЦК Президії Верховної Ради УРСР з питання утворення Сумської області, в якій зазначено, що є нагальна потреба в утворенні нової області за рахунок сусідніх територій Полтавської, Харківської і Чернігівської областей.

Центральним комітетом Президії Верховної Ради УРСР, відповідно до пропозиції політичного керівництва республіки, було сформовано подання про доцільність утворення Сумської області у складі Української РСР. Основними аргументами стало значне полегшення обслуговування віддалених районів. Документ отримав підтримку керівництва і у відповідності з ним, виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР від 10 січня 1939 року про утворення Сумської області у складі Української РСР.

До складу Сумської області увійшли: 31 район від Чернігівської, Харківської, Полтавської області. З них 17 районів Чернігівської області (Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов’язівський, Конотопський, Кролевецький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Середино-Будський, Смілівський, Талалаївський, Хильчанський, Червоний, Шалигінський, Шосткинський, Ямпільський райони, 12 районів Харківської області (Охтирський, Білопільський, Великописарівський, Грунський, Кораснопільський, Лебединський, Миропільський, Сумський, Тростянецький, Улянівський, Хотінський, Штепівський); 2 райони Полтавської області (Липоводолинский і Синівський).

За статистичною довідкою про райони Сумська область Української РСР нараховувала 32 райони; 2 міста обласного підпорядкування; 10 міст районного підпорядкування; 7 селищ; 637 сіл; 4623 населених пункти; 1.674.023 чол. населення; 2.426.020 га - землі в т.ч. орної – 1.384.212 га; 1.657 – колгоспів; 61 - МТС.